Корекція змін у сегменті у хворих із незрощенням кісток гомілки після переломів
Проблема лікування незрощень великогомілкової кістки не є повністю вивченою; не існує загальноприйнятих однозначних протоколів лікування. Незрощення є неоднорідною патологією, що вимагає індивідуальних підходів у кожному клінічному випадку, з певним обсягом і видом втручання. Неоднозначність підходів і високий рівень незадовільних результатів лікування, працездатний вік постраждалих обумовлюють медичну та соціальну актуальність лікування незрощень кісток гомілки. Найбільш перспективним напрямком поліпшення результатів нам здається вивчення порушень в ураженому сегменті й організмі постраждалих, формулювання на цій основі принципів комплексного лікування. Авторами встановлена мета — покращити результати лікування хворих із незрощеннями кісток гомілки після переломів на підставі вивчення судинних і обмінних змін у гомілці при незрощенні кісток після переломів на основі променевих досліджень, ультразвукової діагностики, вимірювання фаціального тиску та термоасиметрії. Запропоновано конкретний обсяг медикаментозної терапії у 24 хворих. Виявлено високу безпечність та ефективність запропонованого комплексного лікування у хворих із незрощеннями кісток гомілки після переломів. У 18 випадках (75 %) отримано задовільний і добрий результати при оцінці за шкалою Любошица — Маттіса — Шварцберга.
Проблема лечения несращений большеберцовой кости не полностью изучена; не существует общепринятых однозначных протоколов лечения. Несращение — неоднородная патология, требующая индивидуальных подходов в каждом клиническом случае, с определенным объемом и видом вмешательства. Неоднозначность подходов и высокий уровень неудовлетворительных результатов лечения, трудоспособный возраст пострадавших обусловливают медицинскую и социальную актуальность лечения несращений костей голени. Наиболее перспективным направлением улучшения результатов нам кажется изучение нарушений в пораженном сегменте и организме пострадавших, формулирование на этой основе принципов комплексного лечения. Авторами сформулирована цель — улучшить результаты лечения больных с несращениями костей голени после переломов на основе изучения сосудистых и обменных изменений в голени при несращении костей после переломов на основе лучевых исследований, ультразвуковой диагностики, измерения фасциального давления и термоасимметрии. Предложен конкретный объем медикаментозной терапии у 24 больных. Обнаружены высокая безопасность и эффективность предложенного комплексного лечения у больных с несращениями костей голени после переломов. В 18 (75 %) случаях получен удовлетворительный и хороший результат при оценке по шкале Любошице — Маттиса — Шварцберга.
The problem of treating tibial nonunion is not fully understood. There are no generally accepted unequivocal treatment protocols. Nonunion is a heterogeneous pathology requiring individual approaches in each clinical case, with a certain amount and type of intervention. Ambiguity of approaches and high level of unsatisfactory results of treatment, working age of the victims determine the medical and social relevance of treatment for tibial nonunion. The most promising direction to improve its results seems to be the study of violations in the affected segment and the body of the victims and the formulation on this basis of the principles of integrated treatment. The authors set the goal to improve treatment outcomes in patients with tibial nonunion after fractures in terms of the examination of vascular and metabolic changes in the leg in healing failure after fractures based on radiological studies, ultrasound diagnosis, facial pressure measurement and thermal asymmetry. The volume of drug therapy in 24 patients was proposed. High safety and effectiveness of the proposed comprehensive treatment were found in patients with tibial nonunion after fractures. In 18 cases (75 %), a satisfactory and good result was obtained when evaluating by Luboshits-Mattis-Schwarzberg scale.
